Згадав… багато, що згадав…
Згадав… багато що згадав,
А думав, що давно забулось,
Але у серці відгукнулось
І зрозумів, не там шукав…
Полишив сам о край дороги,
Що дарувала цілий світ,
Дівочу цноту, тіла цвіт
І в кров збивала свої ноги
Біжучи полем на світанку,
Бо цілу ніч були в траві,
Там, де дубрави вікові
Зізнання чули, обіцянку:
Одну кохати цілий вік,
Зв'язати з нею свої мрії,
Але позбавив двох надії,
Як кіт блудливий просто втік…
Згадав, усе згадав і сором
Не дав заглянути у очі,
Що нагадали ті дівочі,
Та доля клацнула затвором…
